Я з України (Mary (Мері))
Мені казали «прівєт»,
Мне говорили «привет»,
Мені казали «здравствуй»
Мне говорили «здравствуй»,
І «давай до свіданья»
И «давай до свиданья»
Казали мені.
Говорили мне.
І все це було б нормально,
И это было б нормально,
Все б це було не страшно,
Это было б не страшно,
Якби це було у Пітєрі,
Если б случилось в Питере
Або у Москві.
Или в Москве.
Але такими словами
Но такими словами
Мене стрічає столиця
Меня встречает столица
Жовтоблакитної країни,
Сине-желтой страны,
Що чекає на транш
Ожидающей транш.
Вона чомусь не розуміє
Она почему-то не понимает
Моєї мови:
Моего языка,
Коли я кажу «привіт»,
Когда я говорю «прывит»,
Мене питають «ти са Львова?»
Меня спрашивают: «Ты со Львова?»
Ні, я з України — це навпроти Європи,
Нет, я с Украины, это напротив Европы,
Це там, де Хрещатик, це там, де Дніпро.
Это там, где Крещатик, это там, где Днепр.
Ні, я з України — проти вас я не проти,
Нет, я с Украины, против вас ничего не имею,
Але мені треба знати, хто тут хто…
Но хочу знать, кто тут кто.
Так, я з України! Так, я з України!
Да, я с Украины! Да, я с Украины!
І на стіні колгоспник
И на стене колхозник
Каже «все пучком»,
Говорит: «Всё пучком»
І кожен день розпочинається
И каждый день начинается
Гімном,
Гимном.
І сорочина біла,
И белая сорочка,
І мова солов’їна,
И «теляча мова»,
На усіх каналах —
И на всех каналах:
«Добрий вєчєр, Україна»
«Добрый вечер, Украина!»
І як тут бути, на що чекати,
И как тут быть? Чего ждать?
Одна земля — і Донбас, і Карпати,
Одна земля — и Донбасс, и Карпаты.
Але не чує мене країна —
Но не слышит меня страна.
Моя мова просто класна, а не солов’їна.
Мой язык просто классный, а не телячий.
Так, я з України — це навпроти Європи,
Да, я с Украины! Это напротив Европы,
Це там, де Хрещатик, це там, де Дніпро.
Это там, где Крещатик, это там, где Днепр.
Так, я з України — проти вас я не проти,
Да, я с Украины, против вас ничего не имею,
Але мені треба знати, хто тут хто…
Но хочу знать, кто тут кто.
Так, я з України — це навпроти Європи,
Да, я с Украины! Это напротив Европы,
Це там, де Хрещатик, це там, де Дніпро.
Это там, где Крещатик, это там, где Днепр.
Так, я з України — проти вас я не проти,
Да, я с Украины, против вас ничего не имею,
Але мені треба знати, хто тут хто…
Но хочу знать, кто тут кто.
Так, я з України! [2x]
Да, я с Украины! Да, я с Украины!
1 — очевидно, ударение при склонении слова «гимн» сместилось с целью придать больше сарказма; это небольшая игра слов — в такой форме слово совпадает с характерной для русскоязычного населения формой произношения русского слова «говно» (просторечного «гомно») на украинский манер с заменой «о» на «і».
2 — в оригинале «мова соловьиная», но вообще у русских иногда принято пренебрежительно называть украинский «телячьей мовой», поэтому идиома, отсылающая к украинской поэзии, переведена так, чтобы подчеркнуть конфликт.
Я з України
Я с Украины* (перевод Кирилл из Дашева)
Мені казали «прівєт»,
Мне говорили «привет»,
Мені казали «здравствуй»
Мне говорили «здравствуй»,
І «давай до свіданья»
Раз «давай до свиданья»
Казали мені.
Сказали мне.
І все це було б нормально,
И это было б нормально,
Все б це було не страшно,
Это было б не страшно,
Якби це було у Пітєрі,
Если б случилось в Питере
Або у Москві.
Или в Москве.
Але такими словами
Но вот такими словами
Мене стрічає столиця
Меня встречает столица
Жовтоблакитної країни,
Сине-желтой державы,
Що чекає на транш
Ожидающей транш.
Вона чомусь не розуміє
Она меня не слышит,
Моєї мови:
Не понимает мовы,
Коли я кажу «привіт»,
И на мое «прывит»
Мене питають «ти са Львова?»
Мне отвечают: «Ты со Львова?»
Ні, я з України — це навпроти Європи,
Нет, я с Украины, на Востоке Европы,
Це там, де Хрещатик, це там, де Дніпро.
Еще там Крещатик, и Днепр есть там.
Ні, я з України — проти вас я не проти,
Нет, я с Украины, гостей я не против,
Але мені треба знати, хто тут хто…
Но хочу разобраться, чей тут дом.
Так, я з України! Так, я з України!
Да, я с Украины! Да, я с Украины!
І на стіні колгоспник
И на стене колхозник
Каже «все пучком»,
Скажет «Всё пучком»,
І кожен день розпочинається
И день привычно начинается
Гімном,
Гимном.
І сорочина біла,
И сорочка бела,
І мова солов’їна,
И язык «соловьиный».
На усіх каналах —
И на всех каналах:
«Добрий вєчєр, Україна»
«Добрый вечер, Украина!»
І як тут бути, на що чекати,
И как тут быть нам? И ждать чего нам?
Одна земля — і Донбас, і Карпати,
Одна земля — от Крыма до Ровно.
Але не чує мене країна —
Но вот не слышат меня и ныне.
Моя мова просто класна, а не солов’їна.
Наш язык обалденный, а не соловьиный.
Так, я з України — це навпроти Європи,
Да, я с Украины, на Востоке Европы,
Це там, де Хрещатик, це там, де Дніпро.
Еще там Крещатик, и Днепр есть там.
Так, я з України — проти вас я не проти,
Да, я с Украины, гостей я не против,
Але мені треба знати, хто тут хто…
Но хочу разобраться, чей тут дом.
Так, я з України — це навпроти Європи,
Да, я с Украины, на Востоке Европы,
Це там, де Хрещатик, це там, де Дніпро.
Еще там Крещатик, и Днепр есть там.
Так, я з України — проти вас я не проти,
Да, я с Украины, гостей я не против,
Але мені треба знати, хто тут хто…
Но хочу разобраться, чей тут дом.
Так, я з України! [2x]
Да, я с Украины!
* поэтический перевод
3 — то есть трагедия в том, что по-русски.